Примхи Запорожана: Граф Каліостро відпочиває


«Прибулець з минулого» - досить часто так характеризують ректора ОНМедУ Валерія Запорожана. І справа навіть не у віці - хоча цьому громадянину вже восьмий десяток пішов. І не в тому, що ніяка пластична хірургія, що прибирає вікові зморшки і носогубні складки, не змінить вічно напруженого погляду чоловіка , який з середини 1990-х років був членом, а з 1998 по 2001 рік керував і був Великим майстром Великої масонської ложі України. Ті, хто пам'ятають Запорожана на посаді секретаря комітету комсомолу медінституту і пізніше: в якості початківця- функціонера, який віддано заглядав в очі партійним секретарям різного рівня, бачать те, що не змінилося за минулі десятиліття. Це - використання розуму, знань і таланту оточуючих його людей з подальшим їх витісненням зі структури (такий собі ефект зозуленяти), створення гучних, що вимагають солідного фінансування, проектів, фінішуючих вельми сумно, і непомірна жадібність.

Однак, якщо за часів СРСР крали, як було прийнято казати «не більше, ніж по чину положено»: тобто секретареві обкому - своє, а міністру - своє (і відступ від цього правила система жорстоко карала), то наступні часи стали справжнім раєм для певної категорії громадян. Результат цього в даному конкретному випадку одразу впадає в очі. Такого занедбаного стану будівель і споруд, як в Одеському медуніверситеті (при значній кількості контрактників-іноземців) немає ні в одному одеському вузі. По суті, йде тихе вмирання колись відомого вузу, який «прославився» в ряді країн спробою на підставі наказу ректора «расчехлить» на солідні суми студентів-іноземців, які не склали тестовий іспит через неякісне навчання. Спроба, щоправда, не вдалася. Але осад залишився...

Тому з дуже великою насторогою і здивуванням сприйняли обізнані інформацію про проведення в Одесі якоїсь гучної презентації Міжнародного біомедичного онкологічного кластеру. В якості гостей були анонсовані перші особи країни, керівництво профільного міністерства, численні представники дипломатичного корпусу та іноземні вчені. Чи знали українські віп-персони про те, що фігурують в цьому списку, невідомо. Адже зовсім недавно МОЗ, яке пікетували активісти зі світлинами, ілюструючими сумні підсумки діяльності «Ректора-Руїни», не прийняло звіт ректора Одеського медуніверситету. Та й протокол про корупцію, складений на нього правоохоронцями, зовсім свіжий. І громадські активісти продовжують ретельне вивчення ситуації в вузі, численних тендерів, кадрової політики ректора. Ряд дисертацій і наукових статей моніториться на тему наявності плагіату, тим більше, що прецеденти вже були... Адже зовсім не випадково група "Діссергейт" в кінці 2016 року, відзначаючи псевдовчених, в номінації "Фальсифікатор року" назвала «переможців», серед яких - ректор ОНМедУ, академік НАМНУ В. Запорожан. Серед номінантів була і дисертантка Запорожана - В. Євдокимова, яку під час перебування міністра С. Квіта позбавили ступеня доктора медичних наук за тотальний плагіат в її дисертації. У такій ситуації хоч трохи розумний і обережний чиновник просто не стане пов'язувати своє добре ім'я з настільки одіозною фігурою. Навіть при наявності кластера.

Назва, звичайно, гарна. І звучить «багато»... Так і уявляєш, як в Одесі на літовище поряд з авіалайнерами з інших країн сідають зорельоти з сусідніх галактик, які просто не можуть пропустити таку визначну подію. Нью-Васюки відпочивають.

Але давайте спочатку розберемося в тому, що таке кластер, яка його структура та учасники. Адже файним іноземним словом можна назвати все, що завгодно. Енциклопедії визначають кластер, як галузеве, територіальне та добровільне об'єднання підприємницьких структур, що тісно співпрацюють з науковими (освітніми) установами, громадськими організаціями та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоспроможності власної продукції та сприяння економічному розвитку регіону.

Це, звичайно, звучить і виглядає красиво, особливо з огляду на те, яка серйозна увага в області приділялася боротьбі з онкозахворюваністю: кафедра онкології медуніверситету багато років була однією з кращих в країні. Доки, зверніть увагу, її не було ліквідовано наказом ректора в 2017 році. Це вже цікаво і дуже нагадує зачистку території під майбутній кластер. Тепер подивимося статистичні дані - без піар-складової і новітніх іноземних слів, вони можуть чітко охарактерізувати справжній стан речей.

Отже, все відділення всіх клінік Одеського медуніверситету сумарно виконують максимум 400-500 онкологічних операцій за рік. Наприклад, в лютому цього року в клініці на Теністій було виконано близько 18 онкооперацій на органах черевної порожнини і малого таза. За міжнародною статистикою, виконання менш ніж 20 операцій в місяць в лікувальному закладі робить його небезпечним для пацієнта. Тут до цієї цифри явно не дотягують..
У чому ж справа, звідки таке прагнення лікувати онкохворих саме на університетській базі, що потребуватимемо колосальних вкладень для ремонту приміщень та закупівлі техніки? При наявності обласного онкологічного диспансеру, фахівці якого проводять не менше 7 тисяч операцій щорічно? Мудрі люди вірно кажуть, що світом править зацікавлення. Наприклад, 27 січня 2016 року для університетської клініки на Теністій було закуплено прилад PERFORMER НT. За майже 2.5 роки на цьому апараті проведено 46 процедур, тобто в середньому - 2 процедури на місяць. Про ефективне використання дорогої техніки мови немає... Але ректора це не бентежить. Мабуть, розраховуючи на небачений приплив онкохворих (не на відкат же) закуповується другий апарат в клініку за 8.3 млн грн. Це скільки недешевої техніки для кластера можна буде придбати за рахунок коштів вищого навчального закладу!

З технікою взагалі цікаво виходить. Якщо ознайомитися з переліком вже закупленого обладнання для лікування онкохворих, то з'ясується, що воно відсутнє в стандартах і протоколах - як в Україні, так і в Європі. Тобто апріорі не може бути використано ні при навчанні студентів, ні в лікувальному процесі. А тепер ще цікавіше - технічні завдання під закупівлі, які останнім часом відбуваються в Одеському національному медичному університеті, здійснюються переважно в італійських виробників (апарати УЗД, рентген-апарати, гипертермічна перфузія, лабораторна техніка). До речі, технічне завдання на закупівлю робототехніки вартістю близько 250 млн грн (закупівля не відбулася тільки завдяки пильності громадськості), теж було складено під італійського виробника...

За дивним (або не дуже) збігом більшість почесних професорів, які беруть участь в проекті кластера - теж з Італії. Те, що серед запрошених - почесний професор ОНМедУ доктор Джуліано ді Бернардо, багаторічний керівник італійської масонської ложі і Великий магістр - то святе...

Але крім цього виникає ряд питань, що мають без перебільшення стратегічне, державне значення. Зокрема: чому університет, не будучи провідною установою по лікуванню онкохворих навіть в Одеському регіоні (кількість онкохворих в рік близько 400) не залучив до створення того, що чомусь назвали кластером, провідних фахівців галузі (Інституту раку, МОЗ та інші), профільних лікувальних установ країни і регіону - наприклад, Одеський обласний клінічний онкологічний диспансер (кількість онкохворих - понад 7000 на рік).

Дивно в цій ситуації і замовчування тих питань, що повинні обговорюватися публічно - в усякому разі, в країні, яка постійно декларує своїм пріоритетом боротьбу з корупцією. Зокрема, не повідомлено, які саме підприємницькі структури об'єднуються в кластер. Незрозуміло, чому фінансове забезпечення повністю здійснюється за рахунок ОНМедУ, хоча зазвичай кластери використовують тільки науковий потенціал вузів і НДІ. Як незрозуміло і те, хто на цій техніці буде працювати. Адже в штатному розкладі університетських клінік - лише поодинокі посади онкологів.

Цілком ймовірно, кластер (відкриття якого, призначене на кінець травня, раптово відкладене) створюється з однією-єдиною метою - закупівлі дорогої техніки. Про репутаційні втрати - як вузу, так і запрошених гостей (судячи з заявлених тем лекцій, їм призначалася роль статистів) при такій ціні питання замислюватися не прийнято.

Що ж стосується інтересів Одеси і одеситів, то простий приклад того, як про них «піклується» уродженець Ізмаїла Валерій Запорожан - ситуація з відділенням реанімації, що є єдиним на сьогоднішній день міським токсикологічним центром. Існуючий з 1992 року на базі міської лікарні, так необачно переданої владою Одеси під університетську клініку, центр приймав від 500 до 800 пацієнтів токсикологічного профілю щорічно. Отруєння грибами, наркотиками, алкоголем, алкосурогатами, ліками. Останні роки до них додалося і ураження сльозогінним газом. Ніхто краще фахівців центру не міг надати таким хворим першу допомогу і провести якісний курс лікування. Але єдиний в місті центр закритий наказом ректора, який, до речі, по сьогоднішній день є Почесним громадянином Одеси.

Це ж як треба не любити Одесу і одеситів, щоб так злочинно - на межі фолу – відхрещуватися від надання безкоштовної допомоги населенню і вирішувати виключно свої проблеми!

Хочеться вірити, що і правоохоронці, і чиновники МОЗ знайдуть можливість зупинити цю вакханалію беззаконня в державному учбовому закладі, де одіозний академік рулить, як у власній садибі, перетворивши колектив в кріпаків, і ігноруючи права студентів. А то, диви, в один не найкращий день стане відомо, що медін вже став приватним, а потім, ізмаїльський пан маєток з кріпаками куму подарував, за індульгенцію, або як це у них там зветься. І поїхав відпочивати біля каміна в Австрії або на Кипрі...



скачать dle 11.3
  1. Зависть не умеет таиться: она обвиняет и осуждает без доказательств, раздувает недостатки, возводит в преступление незначительную ошибку. Она с тупой яростью накидывается на самые неоспоримые достоинства.

    • Вовенарг Люк де Клапье
    P.S. В самую точку про автора анонима

Добавить комментарий
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Введите два слова, показанных на изображении: *